До вашої уваги пропонується музичний матеріал, який більше ніж тридцять років пролежав у шухляді.
Послухавши друзів, які весь цей час наголошували на тому, що цей доробок треба випустить у світ для його самостійного життя.
А також усвідомлюючи, що цей матеріал стає актуальніший з кожним роком, хоча після розпаду радянської імперії мало би бути навпаки, а також з огляду на сучасні події: Помаранчева революція, Революція гідності, розв’язана Росією війна та окупація нею частини території України, а також події в самій Україні — спонукали дістати частину цього матеріалу з шухляди.
І випустити в світ, проявивши і таким чином свою громадянську позицію.
Отже,
СЛУХАТИ КАТЕГОРИЧНО НЕ РЕКОМЕНДУЄТЬСЯ:
- п’ятій колоні;
- малоросам, які складаються з «хохлів і чухраїнців» (це така верства в Україні і не в Україні сущих людей чоловічої і жіночої статі, що не мають власної гідності);
- хлопцям, які були президентами, але, на жаль, так і не стали українськими;
- дивним людям «родом із Конча-Заспи», які чомусь називають себе елітою (напевне не знають, що це слово значить, або із самооцінкою у цього панства не все гаразд);
- а також різного роду «гнучкошиєнковим».
Панове, вам доля дарувала фантастичну можливість зробити для свого народу і для своєї країни щось «гарне, добре і вічне», увійти в історію державотворцями або просто хорошими людьми, які, закотивши рукави, працювали на благо людей і держави, а ви цей шанс бездарно змарнували і замість того, щоб розбудовувати цю країну, ви її нещадно розграбовуєте і розкрадаєте протягом ось уже більш як чверть століття.
Придворні історики понаписують багато книжок про те, якими ви були державними мужами, як важко і непросто вам було приймати державні рішення (так було завжди), але крім цих істориків, які говорили, що і Нестор Іванович не герой, і Петлюра, а Бандера – тим більше, є ще така річ, як пам’ять народу, і в цій пам’яті, в пам’яті таких простих українців, як я, ви залишитесь назавжди не державотворцями, не політиками і навіть не політиканами. У пам’яті народу ви назавжди залишитеся політичними засранцями.
А тепер про головне.
Крадене ніколи не приносило щастя ні тим, хто крав, ні їхнім дітям, внукам, правнукам і так часом аж до сьомого коліна. Це аксіома, бо Бог сказав: «Не вкрадь», а Бог не буває упослідженим. Він завжди виконує те, що обіцяє і воздає кожному по заслузі.
Я це кажу не для того, щоб ви почувши це вжахнулись і розкаялись. Це, звичайно, було б
добре, але мені здається, що не почуєте, а як почуєте, то, швидше за все, посмієтеся з мене нерозумного.
А отже я це кажу, панове, бо хтось має це сказать перед лицем Бога і кожен, хто почує або прочитає — буде свідком перед Його лицем.
Інколи треба, щоб хтось сказав слово перед Богом, аби розпочався процес. В даному випадку процес воздаяння за діла, які творились аж донині.
Я на сто відсотків впевнений, що тепер почнеться роздача «калачів» від Бога за діяння кожного.
Чому впевнений у цьому, та ще й на сто відсотків? Тому що Він завжди виконує те, що обіцяє, Він не буває упослідженим. А відтак, панове, чекайте на «калачі», на ті, що ми з вами заслужили, і бувайте здорові.
Франц Пірнач