Казав мені один ханжа,
Що наша мова геть відстала,
Що краще йшла б мені чужа,
Коли б її я вивчив змалу.

Що весь мій поетичний план
Спинитись може напівході,
Що я – останній з могікан,
Що Україна вже не в моді.

Гей, проповіднику! Стривай!
Твої слова – старезна ряса.
Я не піду в твій тихий рай,
Я – правнук гнівного  Тараса.

Як Прометей не вмер від ран,
Не вмре і мова – наша зроду.
Я не останній з могікан,
Я – син великого народу!

Василь  Діденко